Особливост╕ крою ж╕ночих сорочок

У вс╕х укра╖нських ж╕ночих сорочках рукава широк╕ й довг╕. Звичайна довжина сорочок, що носили з плахтою або запаскою, повинна сягати по "к╕сточки"; Сорочки до сп╕дниц╕ шиють трохи коротш╕. З-п╕д плахти чи запаски повинен визирати дол╕шн╕й вишитий край сорочки, що назива╓ться "под╕л" або "подолик".

Виходячи з вар╕ант╕в крою, вид╕ляють основн╕ типи сорочок:

Тун╕копод╕бний - найб╕льш арха╖чний кр╕й. У к╕нц╕ XIX - на початку XX ст. в╕н збер╕гся переважно в чолов╕чих сорочках, кро╓них з одного центрального, перегнутого поперек полотнища, до якого по боках пришивались два поздовжньо перегнутих полотнища - рукави. Нижче рукав╕в до стану пришивались бочки (у половину полотна завширшки) та ластки. По центру перегнуто╖ частини стану вир╕зувалася горловина й робився глибокий розр╕з - пазушка.
Такий кр╕й сорочок назива╓ться ще "вперекидку", "хлоп'янка" [О.Воропай].

Сорочка з плечовими вставками. У XIX - на початку XX ст. цей тип сорочки побутував переважно у ж╕ночому одяз╕ вс╕х слов'янських народ╕в.

Плечов╕ вставки ("уставки" на Черкащин╕ та Полтавщин╕, "пл╕чки" на Ки╖вщин╕, "полики" на Пол╕сс╕) являють собою прямокутн╕ (╕нод╕ трапец╕╓под╕бн╕) шматки полотна, як╕ з'╓днують передню ╕ задню частини сорочки. Вставки вшивають м╕ж передньою та задньою п╕лками п╕д прямим кутом до станка "по п╕дканню" або "по основ╕" стану сорочки. Хоча широко побутували обидва ц╕ способи, саме сорочка з╕ вставками, вшитими по основ╕, здавна вважа╓ться суто укра╖нським типом крою.

Вар╕антом цього крою ╓ сорочка, де вставка вшива╓ться до скошених верхн╕х кут╕в станка

Вставки розширювали плечову частину сорочки й давали можлив╕сть зробити об'╓мн╕шими горловину та рукави, як╕ часто призбирувалися. Ширина вставки дор╕внювала або половин╕ ширини саморобного полотна або вс╕й його ширин╕. У першому випадку вставка разом ╕з рукавом вшивалась як по основ╕, так ╕ по п╕тканню стану, у другому - лише по основ╕. Рукав до вставки пришивали, не призбируючи, або ж закладали у др╕бн╕ зборки - "пухлики".

На Пол╕сс╕ переважали сорочки з пришитими по п╕тканню вставками, до яких гладко при╓днан╕ рукави, що утворюють з╕ станом, як ╕ в тун╕копод╕бних, прямий кут. На Середн╕й Наддн╕прянщин╕ носили головним чином сорочки з╕ вставкою, пришитою по основ╕. Коли вставки кро╖ли по вс╕й ширин╕ полотна, рукав в╕дпов╕дно робили у п╕втора полотнища, призбируючи його б╕ля вставки, що утворювало характерну об'╓мн╕сть верхньо╖ частини сорочки (Центральна Ки╖вщина, В╕нн╕чина, Житомирщина). На Под╕лл╕ вставка (в половину ширини полотна) була досить довгою; вузький (в одне полотнище) рукав пришивався до не╖ непризбираним, що робило сорочку менш об'╓мною у плечах, ╕з заниженою л╕н╕╓ю пришиву рукава. Форма цих сорочок визначалася довжиною ╕ шириною вставки та шириною рукава.

Сорочка з суц╕льнокро╓ним рукавом на територ╕╖ Укра╖ни побутували у двох вар╕антах. У першому верхня частина рукава мала форму вставки; рукав пришивався або по основ╕, або по п╕тканню.

У другому вар╕ант╕ рукав призбирувався по вс╕й ширин╕ разом ╕з горловиною та п╕лками стану ╕ пришивався т╕льки по основ╕. В╕н м╕г бути вужчим або ширшим - залежно в╕д того, чи викроювався в╕н з одного шматка полотна, чи до нього додавалося ще п╕вполотнища. Рукав у п╕втора полотнища завширшки прбутував на Л╕вобережж╕ (Полтавщина) ╕ був найширшим в ус╕й Укра╖н╕.

Об'╓мн╕сть верхньо╖ частини сорочки регулювалася ╕ розм╕ром ласток. Чим ширшим робився рукав, тим меншою була ластка. На ластку та додакову п╕вп╕лку часто йшло полотно г╕ршо╖ якост╕.

Сорочка на кокетц╕ - п╕зн╕ше явище для Укра╖ни, набула поширення у ж╕ночому одяз╕ спочатку у п╕вденних районах, а наприк╕нц╕ XIX - на початку XX ст. ╕ в центральних. На Закарпатт╕ сорочки на кокетц╕ прийшли з Румун╕╖, тут така сорочка назива╓ться "волошка".

Конструкц╕я стану тако╖ сорочки визначалася к╕льк╕стю полотнищ. Залежно в╕д ширини полотна ╖х могло бути в╕д трьох до шести. ╕ розташовувалися вони симетрично або асиметрично в╕дносно центру ф╕гури. Стан зшивався з трьох полотнищ; в об'╓м╕ сорочка дор╕внювала 140-145 см.

Довжина ж╕ночо╖ сорочки повинна бути така, щоб под╕л обов'язкого виглядав з-п╕д ╕ншого одягу. Найдовш╕ сорочки носили на п╕вноч╕ Черн╕г╕вщини. В деяких районах Карпат та Закарпаття збер╕гся вар╕ант коротко╖ сорочки (опл╕ччя), яку носили з б╕лою полотняною сп╕дницею (п╕дшивкою, дополком).

Локальн╕ особливост╕ сорочок визначаються також оформленням горловини. На Л╕вобережж╕ та Правобережж╕ горловини сорочок рясно призбирували. Ж╕ноч╕ сорочки Л╕вобережжя не мали ком╕ра, а призбираний викот горловини обшивався тасьмою або вузькою смужкою полотна. На к╕нцях обшивки робили петл╕, кр╕зь як╕ протягували стр╕чку для зв'язування, Горловина або щ╕льно прилягала до ши╖, або ж мала овальну, а ╕ноду квадратну форму. Правобережну сорочку завжди шили з ком╕ром, ╕нод╕ з╕ стоячим, ╕нод╕ виложистим. У центральних районах Укра╖ни обидва ц╕ вар╕анти по╓днувалися.

Форма та обробка горловини й ком╕ра композиц╕йно пов'язувалися з оформленням низу рукав╕в сорочки, як╕ також рясно призбирувалися ╕ вик╕нчувалимя обшивкою (Л╕вобережжя) або манжетою-"чохлою" (Правобережжя). На Черкащин╕ горловина ╕ манжет закладалися у зборки ("бриж╕") ╕ вик╕нчувалися оборкою ("зонтик", "брилик").